Ринок праці України, і Черкаської області зокрема, увійшов у фазу найгострішого дефіциту кадрів за всю історію незалежності. Станом на лютий 2026 року економіка зіткнулася з парадоксальною ситуацією: офіційна статистика звітує про рекордне зниження безробіття, тоді як бізнес фізично не може закрити вакансії. Цифри, які ще рік тому здавалися песимістичним прогнозом, сьогодні стали новою реальністю для кожного роботодавця.
Макроекономічний ландшафт: ілюзія стабільності
Згідно з останніми аналітичними даними, кількість офіційно зареєстрованих безробітних в Україні впала до історичного мінімуму — 93–94 тисячі осіб. На перший погляд, це мало б свідчити про оздоровлення економіки. Проте реальна картина, розрахована за методологією Міжнародної організації праці (МОП), демонструє приховане безробіття на рівні 12%.
Ключовий фактор цієї диспропорції — колосальне скорочення робочої сили. За період 2022–2026 років національний ринок праці втратив 5,3 мільйона економічно активного населення. Це не просто “відтік кадрів”, це структурна зміна демографічного фундаменту держави. Для Черкащини, яка традиційно була донором трудових ресурсів для столиці та агросектору, ці цифри означають одне: працювати нікому.
Фінансова реальність: чому не вигідно працювати?
Економічна мотивація в Україні перебуває у фазі турбулентності. Соціальна політика держави, хоч і покликана підтримувати громадян, створила певні бар’єри для найму: завдяки грантам до 1,5 мільйона гривень енергійні кадри масово мігрують у малий бізнес. На цьому тлі дисбаланс між очікуваним рівнем доходу та реальними ринковими ставками досяг піку. Оскільки соціальна допомога для окремих груп населення часто конкурує з доходами фахівців середньої кваліфікації, потенційні працівники не поспішають приймати оффери, обираючи стратегію вичікування або неофіційної зайнятості
Регіональний вимір: Черкаси в епіцентрі кадрового голоду
Для Черкаської області ситуація ускладнюється триваючою міграцією молоді. Традиційний відтік до Києва посилився виїздом за кордон. Місцевий бізнес, від рітейлу до виробництва, констатує: “полювання” на випускників вишів більше не дає результату — їх просто фізично недостатньо. Стратегія “омолодження колективу”, яка була популярною у 2020–2021 роках, у 2026-му стала утопією.
Ринок кандидата трансформувався у ринок його відсутності. Компанії змушені конкурувати не за кращих, а за будь-яких кваліфікованих фахівців, які залишилися в регіоні.
Адаптація ринку: ставка на досвід та ветеранів
В умовах, коли молодіжна мобільність перестала бути надійним ресурсом, бізнес змушений радикально переглядати кадрові стратегії. Це вже не питання соціальної відповідальності чи благодійності, а питання операційного виживання. Підприємства, які першими усвідомили цей тренд, вже переорієнтовуються на найм фахівців віком 50+ та ветеранів, які повертаються до цивільного життя.
Показовим прикладом адаптації до нових реалій на Черкащині є lg-service.com.ua/cherkas. Компанія, що займається обслуговуванням складної побутової техніки, однією з перших відмовилася від стереотипів щодо віку кандидатів. Замість безрезультатного пошуку “молодих та енергійних”, тут запустили системну програму пріоритетного найму та технічної адаптації для ветеранів ЗСУ та майстрів старшого покоління.
Це рішення продиктоване прагматизмом: технологічне оснащення сучасних сервісів (діагностичні модулі Smart Diagnosis™, робота з інверторними компресорами) вимагає не стільки швидких ніг, скільки фундаментальних технічних знань та інженерного мислення, які часто мають саме досвідчені фахівці.
«Сьогодні ми бачимо, як змінюється кадровий ландшафт. Бізнес більше не може розраховувати на мобільність молоді, тому ми фокусуємося на створенні стабільних робочих місць для тих, хто має фундаментальні технічні знання та потребує адаптації до цивільного ринку праці. Це не благодійність, а стратегічне рішення для збереження якості сервісу», — зазначає Дмитро Мірошников, експерт галузі.
Прогноз на 2026–2027 роки
Очікувати на швидке повернення до довоєнних показників ринку праці не варто. Дефіцит у 5,3 мільйона працівників не буде перекритий найближчими роками. Черкаський бізнес, як і всеукраїнський, буде змушений остаточно відмовитися від ейджизму. Майбутнє ринку праці — це інклюзивність, перекваліфікація дорослого населення та максимальна інтеграція ветеранів. Ті, хто ігноруватиме цей тренд сьогодні, ризикують зупинити свою діяльність вже завтра.
