Кожен, хто збирав валізи до Німеччини, рано чи пізно впирається в німецьке словосполучення «beeidigter Übersetzer». Наші люди часто думають, що достатньо перекласти папери в першому ліпшому агентстві біля дому та завірити їх у місцевого нотаріуса. Але в Німеччині цей номер зазвичай не проходить. Суди, університети та чиновники в Ausländerbehörde (ведомство у справах іноземців) просто повертають такі документи назад і вимагають присяжний переклад.
З боку це виглядає як звичайне знущання та зайве витягування грошей. Проте у німців тут залізна логіка, зав’язана на безпеці та відповідальності. Якщо розібратися, стає зрозуміло, чому вони так сильно тримаються за свої правила.
Хто такий присяжний перекладач і звідки він узявся
У Німеччині взагалі немає такої процедури, як у нас, коли нотаріус засвідчує підпис перекладача. Нашому нотаріусу байдуже, що написано в тексті — він просто перевіряє диплом лінгвіста і каже: «Так, це підпис цієї людини». Сам нотаріус мови не знає і за точність термінів не відповідає.
Німці пішли іншим шляхом. Вони переклали всю відповідальність на самого фахівця, але перед цим влаштували йому тотальну перевірку. Присяжний перекладач — це людина, яка не просто закінчила університет, а склала важкий державний іспит у Німеччині, підтвердила знання тамтешнього права та юридичних тонкощів, а потім склала офіційну присягу в німецькому суді (Landgericht).
Такий лінгвіст отримує особисту печатку і статус. Якщо він помилиться чи щось перекрутить у документі, його не просто виженуть з роботи — це кримінальний злочин за німецьким кодексом. Тому, коли чиновник бачить, що прикладений присяжний перекладач з української на німецьку, він спокійний. Для нього це автоматичний знак, що текст перекладено ідеально і за нього відповідають головою.
Чому українське нотаріальне завірення не працює в ФРН
Для німецького працівника міністерства чи ратуші наш нотаріальний переклад — це повна лотерея. Чиновник сидить у Берліні чи Мюнхені, він не знає української мови і поняття не має, хто такий «нотаріус Іванов» із Києва чи Львова. Він не може перевірити, чи правильно перекладач-фрілансер зрозумів різницю між нашими та їхніми юридичними статусами.
Якщо справа стосується важливих речей — наприклад, вашого диплома, довідки про доходи для податкової чи свідоцтва про розлучення — ніхто в Німеччині ризикувати не буде. Їм простіше одразу відправити вас переробляти документи за їхніми стандартами, ніж потім розгрібати проблеми через неточності у перекладі.
Коли без присяжного перекладу у вас точно не приймуть папери
Є сфери, де німці взагалі не йдуть на компроміси. Перше — це будь-які суди, розбори з поліцією та оформлення довіреностей. Друге — німецькі РАЦСи (Standesamt). Якщо ви плануєте розписуватися в Німеччині, готуйтеся, що кожну довідку вивернуть навиворіт, тому переклад має бути присяжним.
Також без цього не обійтися при вступі до вишів (особливо якщо документи йдуть через сервіс uni-assist) та під час процедури визнання професії (Anerkennung). Величезний плюс присяжного перекладу в тому, що він автоматично отримує офіційну силу по всій Німеччині. Зробивши його один раз, ви зможете подавати папери у будь-якій федеральній землі, і жоден чиновник уже не матиме права до вас причепитися.
